Познайомившись із реакцією директора Інституту української мови НАН України доктора філологічних наук, професора Павла Гриценка на ініціативу зі створення в Росії Інституту регулювання норм української мови, я, поважаючи завжди цього чоловіка, зараз хочу тиснути руку й щиро обійняти Українця, Професора!

Маніпуляції, неправди, технології медіатиску на Україну й увесь світ були й залишаються «родзинкою» імперської росії. У період війни вони стали ще божевільнішими. Доходить до абсурду: русня хоче вказувати нам як писати слова, як їх вимовляти, які слова занести до словника, щоб хоч вони не були інші як російські, бо тоді ми перестанемо бути єдіним народом!

Як тут не згадати Тараса Шевченка:

До нас в науку! Ми навчим,
Почому хліб і сіль почім!
Ми християни: храми, школи,
Усе добро, сам бог у нас!
Нам тільки сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом ви нам
Платить за сонце не повинні! 

Автор наводить кілька цитат мовою оригіналу і аргументовано доводить їх абсурдність. Нагадує, що початок 20 століття і далі був часом тотального керування процесом зросійщення української мови. І те, що ми працюємо на своїм правописом – це справа українців, а не вияв «турботи» росіян, які, нагадаємо, ще в ХІХ столітті тотально забороняли українське друковане слово, українськомовну освіту, українськомовну творчість. Професор Гриценко зазначає, що Український правопис (2019) – це ще дуже несміливі кроки до необхідної українізації сучасної української літературної мови. Важливо кожному гуртуватися навколо процесу удосконалення і українського правопису, і українських словників, і української термінології. «Українська мова є і буде далі розвиватися, розпросторюватися у своєму функціонуванні як єдина державна мова України!» - наголошує автор.

Переконана, що саме так ми маємо відповідати на будь-які прояви неповаги та знецінення духовних символів українців.