До літературного диктанту учня 9 б класу

Літературні напрями кінця 17 - 19 ст.

Класицизм (взірцевий)(к. 17 – п. 18 ст)

Визначальні риси класицизму:

 - раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів); 

- наслідування зразків античного мистецтва;

- нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця);

- обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);

- встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

Просвітницький реалізм  (к. 17-поч.18 ст.)

- відтворення світу й соціальних явищ у їх етнографічно-побутовій окресленості;

- розкриття середовища як сукупності побутових і матеріальних обставин, які допомагають зрозуміти логіку вчинків людини;

- ідея природної рівності людей незалежно від їхнього стану;

Сентименталізм (почуття, чуттєвість) (др. пол. 18 поч. 19 ст)

Визначальні риси сентименталізму:

- відтворення почуттів і пристрастей людини як основний предмет зображення;

 - позитивні герої — представники середніх і нижчих верств суспільства;

 - підвищена емоційність зображення подій та характерів, їх нетиповість

Романтизм (20-60 рр 19 ст)

Визначальні риси романтизму: 

- культ почуттів; 

- захоплення фольклором, інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів;

- інтерес до фантастики, екзотичних картин природи тощо. 

Реалізм (істотний, дійсний) (40-60 рр 19 ст.)

Визначальні риси реалізму:

- правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;

 - принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;

 - характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;

- перевага епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;

-критика моральних вад суспільства