Познайомившись із реакцією директора Інституту української мови НАН України доктора філологічних наук, професора Павла Гриценка на ініціативу зі створення в Росії Інституту регулювання норм української мови, я, поважаючи завжди цього чоловіка, зараз хочу тиснути руку й щиро обійняти Українця, Професора!

Маніпуляції, неправди, технології медіатиску на Україну й увесь світ були й залишаються «родзинкою» імперської росії. У період війни вони стали ще божевільнішими. Доходить до абсурду: русня хоче вказувати нам як писати слова, як їх вимовляти, які слова занести до словника, щоб хоч вони не були інші як російські, бо тоді ми перестанемо бути єдіним народом!

Як тут не згадати Тараса Шевченка:

До нас в науку! Ми навчим,
Почому хліб і сіль почім!
Ми християни: храми, школи,
Усе добро, сам бог у нас!
Нам тільки сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом ви нам
Платить за сонце не повинні! 

Автор наводить кілька цитат мовою оригіналу і аргументовано доводить їх абсурдність. Нагадує, що початок 20 століття і далі був часом тотального керування процесом зросійщення української мови. І те, що ми працюємо на своїм правописом – це справа українців, а не вияв «турботи» росіян, які, нагадаємо, ще в ХІХ столітті тотально забороняли українське друковане слово, українськомовну освіту, українськомовну творчість. Професор Гриценко зазначає, що Український правопис (2019) – це ще дуже несміливі кроки до необхідної українізації сучасної української літературної мови. Важливо кожному гуртуватися навколо процесу удосконалення і українського правопису, і українських словників, і української термінології. «Українська мова є і буде далі розвиватися, розпросторюватися у своєму функціонуванні як єдина державна мова України!» - наголошує автор.

Переконана, що саме так ми маємо відповідати на будь-які прояви неповаги та знецінення духовних символів українців.

 

 

Вплив війни на середню освіту в Україні: виклики та перспективи

https://cedos.org.ua/events/vplyv-vijny-na-osvitu-v-ukrayini-vyklyky-ta-perspektyvy/

24.05.2022

Сергій Горбачов, Освітній омбудсмен України

·         Найголовніше питання, яке треба виводити в порядок денний – що ми будемо робити з освітою після перемоги? Найбільше побоювання у тому, що ми переможемо, а все лишиться як було, що дуже демотивує. Питання про зміст освіти, підготовку вчительських кадрів, формування освітньої мережі, фінансову автономію закладів освіти зараз постають в екзистенційному плані, бо саме освіта та культура роблять націю нацією, і саме зараз ми усвідомлюємо нашу єдність і одночасно загострення наших проблем, які були й раніше. 

·         Як зберегти українську освіту? Батьки й діти, які побачили освіту за кордоном, тепер питають: чому у нас не так? Немає точної статистики, скільки дітей виїхали з України, і це теж проблема. Буде дуже прикро, якщо усі ці люди вирішать не повертатися в Україну. Це ризик, який ми маємо усвідомлювати.

·         Усе, що відбуваться у сфері освіти, є дотриманням прав людини: право на якісну освіту в безпечних умовах. Нам потрібно чітке усвідомлення, що відбувається з дотриманням прав в освіті. Освітнє законодавство недосконале у багатьох аспектах, а під час війни виплило багато різних нових проблем. Не всі проблеми навіть усвідомлюються як такі. 

·         На жаль, МОН закривається від долучення громадськості й експертів до розробки різних документів. Я вбачаю великі корупційні ризики, де нема Національного мультипредметного тесту, бо якщо у деяких учнів при вступі в університет буде лише співбесіда та есе – це дуже ризиковано. Завдяки ЗНО ми подолали несправедливість під час вступної кампанії, а зараз ризик знову з’являється.

Тетяна Вакуленко, заступниця директора Українського центру оцінювання якості освіти

·         В Україні немає реєстрів учнів, і зараз, коли ми намагаємось організувати комунікацію з учнями за кордоном, розуміємо, що в нас немає надійних засобів комунікації. Також немає інформації про освітні результати учнів на різних етапах навчання, наприклад, що вони знають у 4 чи у 9 класі. Перше надійне дослідження щодо цього – PISA у 2018. Швидше за все, зараз його результатів не буде, і ми не зможемо знайти підтвердження своїх припущень щодо освітніх втрат.

·         Наші вчителі – герої, навчають з підвалів та під обстрілами, але чи всі діти мають можливість відвідувати заняття? Чи обрали вони українську школу замість школи за кордоном? Чи зможемо ми створити мотиви, щоб дорослі і діти повернулися? Якщо ні, то чи створимо ми ці мотиви, коли вони вже отримають якийсь рівень освіти, аби повернутися відбудовувати Україну? Скількох людей ми втратимо?

·         На майбутнє в нас багато роботи, і потрібно починати вже сьогодні. За обмежених ресурсів дуже складно зробити щось добре і швидко, тому треба пріоритизувати завдання, що дуже складно.

·         Маю подякувати 23 країнам, які підтвердили можливість проведення тестувань для вступної кампанії у них: це створить мотивацію повернутися в Україну. Також вдячні партнерам з «Навчай для України» і «Освіторії» за запровадження регулярних навчань, аби учні повернулися до системного здобуття освіти, бо деякі школи не могли це зробити.

·         Очевидно, що національний мультипредметний тест (НМТ) – не оптимальна версія тестування. ЗНО не можна змінити цим тестом назавжди. Перший недолік НМТ – там немає відкритих завдань, другий – відсутність урахування особливих освітніх потреб, ми втрачаємо напрацювання багатьох років. 

·         Найважливіший виклик для нас – аби навчальний рік для студентів почався восени, і щоб тест відбувся в Україні та у країнах Європи.

·         Потрібно припинити думати, чи маємо ми право робити ту роботу, яка в нас є. Як ЗСУ робить свою, так і ми повинні робити свою. 

·         Щодо перспектив: ми б хотіли втілити в життя стратегію освітнього оцінювання, яку розробили у 2017 році. Має бути система оцінювання знань і навичок учнів на різних етапах. Ця система могла б зекономити державі величезні зусилля і гроші. 

·         Ми не можемо дозволити собі розв’язання питань маленькими поточними завданнями. Освіта зазнала величезних втрат, і ми маємо їй допомагати. Потрібно мислити системно, а для цього мати нормальні якісні валідні дані про те, чого учні досягають, чого хочуть вчителі і т.д. Це має бути робота державного сектору, бо громадський сектор часто навіть не має повноважень, аби проводити таку роботу.

Олена Масалітіна, віце-голова Ради ГО «Едкемп Україна»

·         Великим ризиком ми вбачаємо, що будуть прийняті якісь рішення, вкладені гроші без належних досліджень і моніторингу. Це нас лякає, бо ми вже стикнулись з тим, що з найкращими намірами до нас приходять колеги й міжнародні інституції з готовими рішеннями, а ми не впевнені, що рішення, які були запропоновані іншим країнам, підійдуть нам.

·         Ми виокремили 5 напрямків, де будуть важливі дослідження, аби далі приймати якісь рішення:

1.      Напрацювання архітектурних форм і типових проєктів для відновлення відбудови закладів освіти. Не на кожному місці, де школа стояла з радянських часів, нам потрібна школа. Потрібно розробити принципи, яким будуть відповідати освітні простори. Освітні заклади мають бути вписані в соціальну інфраструктуру, бо школа не існує в вакуумі.

2.      Поляризація в суспільстві і випадки дискримінації. Потрібно дослідити, що і де відбувається та які інтервенції можуть працювати для зниження цієї напруги.

3.      Склад педагогічних колективів під час та після війни. Потрібно знати, хто лишилися, хто виїхали, за яких умов готові повернутися. Якщо якась частина вчитель_ок не вернеться, то кого не вистачає і де. Це має бути взаємопов’язано з формуванням мережі закладів освіти.

4.      Визначення місцеперебування педагог_инь і надання їм допомоги на тих місцях, де вони є (окуповані території, території ведення бойових дій чи відносно мирні області).

5.      Визначення мотивації педагог_инь щодо того, хочуть вони вертатися (і куди саме), чи лишитися за кордоном. Чи готові вони до дистанційної роботи? Наскільки вони взагалі готові до продовження праці в освітній сфері?

Дослідження у цих напрямках дало б хороший фундамент для прийняття правильних рішень і спрямування коштів, які нам надаватимуть партнери й інші країни.

·         Світ побачив нашу суб’єктність, і на ній потрібно постійно наголошувати. Часто пропозиції міжнародних партнерів бувають у такій формі чи таким змістом, де не відчувається суб’єктності України, сфери освіти і людей, для яких пропонуються ці рішення. Ми повинні самі вирішувати, що і як нам потрібно робити. 

·         На літо ми можемо дати можливість освітянам перелаштуватися, розвинути навички. Ми будемо допомагати освітянам, які прагнуть лишитися в українському освітньому просторі.

·         Дуже хотілося б, щоб ми всі могли групуватися, щоб враховували думку і внесок усіх, хто долучений до процесу для формування стратегічних рішень. Наша сила в тому, щоб не розпорошуватись і працювати разом. 

Оксана Матіяш, очільниця програми «Навчай для України»

·         Коли почалась війна, навчальний процес тимчасово зупинився. Коли він почав відновлюватися, виявилось, що не всі школи були готові повертатися до навчання: безпекові питання, багато вчителів без доступу інтернету і т.д. На рівні класу чи громади з’являються різні групи дітей та вчителів в контексті доступу до відновленого навчального процесу. 

·         2 місяці тому ми розпочали проєкт «Освітній суп» – там є доступ до онлайн уроків для дітей, навчання для яких ще не відновилося. Спочатку це була соціоемоційна підтримка, а потім ми побачили, що в дітей є бажання наздоганяти втрачене. Ми переформатувалися на проєкт компенсації освітніх втрат. 

·         Виклики, з якими ми стикаємось зараз – зовсім інші, ніж були раніше. На перше місце виходить соціоемоційна підтримка. Коли діти повертаються до уроків, їхні питання часто стосуються війни: чи будуть живі мої друзі, рідні? Онлайн навчання – чи не єдине місце, в якому дитина не відчуває, що зараз є війна. Це також місце, яке треба використати, аби повернути дитину до нормальної рутини. Мій заклик – ввести соціоемоційну підтримку як обов’язковий елемент в академічному викладанні.

·         Опитування серед 800 дітей, які беруть участь у нашому проєкті показало: 45% дітей знаходяться у стані середнього і вище стресу і тривоги. Тобто для них відновлення навчального процесу не є реалістичним, їм потрібна соціоемоційна підтримка, і, можливо, психологічна. Серед учнів є також діти, які зазнали надзвичайної травми. 

·                               Українській системі освіти потрібна діагностика. Деякі діти втратять, мабуть, роки знань, і з ними потрібно буде працювати. Потрібно буде знати, про яку кількість учнів ми говоримо, і кому саме буде потрібна значна підтримка в контексті додаткового часу на їхнє навчання.

·         Ми помітили один важливий момент, який може перешкодити ефективному відновленню навчального процесу: він стосується вчителів. З закінченням цього навчального року з’являється нова проблема: в деяких областях перенасичення вчителями, а в деяких – нестача. Якщо нема вчителя – немає умов відновити це навчання. Фінансове забезпечення також є проблемою: що буде з заробітною платою вчителям? В розмовах з донорами ми звертаємо увагу на те, що потрібно розглянути можливість фінансової підтримки вчителів зараз, інакше система втрачатиме свій ресурс, бо без вчителя ефективного навчання не буде.

·         Наше завдання – створити умови для того, аби діти могли надалі отримати якісну освіту, і ми побачили, що багатьом дітям важливо лишатися в українській системі освіти. Потрібно, аби вони знали, що на них тут чекають.

Олександра Пєтушкова, голова ГО «Центр інноваційної освіти «Про.Світ», керівниця краудфандингової платформи GoF

·         Останні роки ми фокусувались на розвитку управлінських компетенцій керівників закладів загальної середньої освіти. Школи, які є автономними, які давно запровадили механізми прийняття рішень, організаційну структуру, набагато легше долали труднощі зараз.

·         Що дає автономія школи? Директор за відсутності автономії не може приймати рішення, а з автономією може налагодити процеси у команді, делегувати повноваження і діяти в найкращих інтересах дітей та школи. Керівники шкіл, які самостійно вміють приймати рішення, не очікували вказівок зверху, а долучали до прийняття рішень команду, батьківську спільноту і діяли. На окупованих територіях заклад не зволікаючи міг самостійно оголосити про простій і тим самим убезпечити вчителів та дітей.

·         Потрібну розвивати цю самостійність, вміння брати відповідальність на себе, знаходити найкраще рішення, аналізуючи ситуацію на місці, бо однакових рішень та інструкцій немає, всюди є різні виклики, і ми не володіємо повною інформацію про ситуацію на окупованих територіях, тому не знаємо, яке там було б найкраще рішення.

·         Зараз дуже важливо звертати увагу й на стабілізацію емоційного стану вчителів. Бо лише коли вчитель має стабільний емоційний стан, то може надати допомогу і дітям. Потрібно також об’єднувати зусилля з вчительською спільнотою, аби зрозуміти їхні потреби.

Анна Сидорук, операційна директорка ГО «Освіторія»

·         Світові експерти в захваті, як працює громадський сектор і вчителі в Україні: наскільки швидко освітяни відреагували, як вже за кілька тижнів повномасштабної війни з’явилась купа проєктів у сфері освіти. 

·         У нас немає необхідної кількості даних, на основі яких можемо «ставити діагноз», аби потім лікувати. Нам потрібно формувати стратегію, а для цього спершу потрібен глибокий аналіз і дослідження проблеми. Не варто чекати і робити це після перемоги, потрібно формувати таку стратегію вже. Нам потрібен освітній план Маршала, і його потрібно формувати зараз. Світові експерти готові долучатися до розробки стратегії. 

·         Як би не хотілося швидко гасити проблемні питання, потрібно думати на роки вперед. Освіта – фундаментальне питання для всіх сфер. 

·         Громадський сектор показав лідерство у сфері освіти. Було б добре, якби подібне лідерство і якісна й прозора комунікація відбувалась також зі сторони держави. Вчителям важливо доносити інформацію максимально прозоро, швидко і доступно.

Галина Титиш, керівниця ГО «Смарт освіта»

·         За даними МОН, станом на 20 травня понад 670 тис. учнів та 25 тис. вчителів виїхали з України. Найбільший страх – що вони не захочуть повертатися. 

·         МОН має співпрацювати з урядами різних країн і забезпечити українознавчий компонент у навчанні дітей, які виїхали в інші країни, наприклад, вечірні школи. Громадський сектор не може це забезпечити, бо розробка таких програм – не його компетенція.

·         Люди, які виїхали, нарешті зрозуміли, що таке НУШ у дії. Ключова річ – повага і мотивація дитини до навчання. МОН мало б готуватися до впровадження реформи у 5 класі.

·         Не всі вчителі та діти травмовані, але всі пережили дуже великий стрес. У дітей різний ступінь травмованості, і деякі діти потребують окремої підтримки. Вчителі мають стати самозарадними, а ще вміти працювати з дітьми з різним ступенем травмованості і стресу, а це дуже складно.

·         Зараз багато організацій роблять catch-up класи, аби наздогнати освітню програму. В дітей дуже різний рівень знань з багатьох причин. Потреба в цьому дуже велика, це має стати повноцінною державною політикою – вирівнювати знання учнів. 3 місяці, які ми втратили – це третина навчального року.

·         Якщо ми говоримо про відновлення освіти, ми не можемо дозволити собі втратити вчителів, зокрема постає питання фінансового забезпечення вчителів.

Іван Юрійчук, заступник Голови з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Державної служби якості освіти

·         За ці три місяці нам багато разів довелось почути словосполучення «не на часі». В перші дні війни у багатьох було бажання приєднатися до ТРО або армії, але не менш важливо робити свою справу. Якщо ми не подолаємо це «не на часі», то можемо багато втратити.

·         Що робити в новому навчальному році? Важливим питанням є децентралізація. Якщо ми будемо мати сильні автономні заклади освіти, децентралізовану систему прийняття рішень, то будемо гнучкі й зможемо приймати найбільш ефективні рішення. Тому потрібно посилювати автономність шкіл. 

·         ДСЯО з лютого перетворився на гарячу лінію, бо було дуже багато питань, особливо у перший місяць. У консультаціях з МОН ми напрацьовували відповіді. Зараз ми маємо повертатися до своєї повсякденної роботи з надання методичних рекомендацій.

·         Процедури, які були до війни, мають переосмислюватися, особливо щодо освітнього середовища. Раніше ми не думали про бомбосховище у школах чи алгоритм дій під час повітряної тривоги. Школи не можна лишати у цьому насамоті, потрібно бути постійно у контакті й підтримувати.

·         Стосовно освітніх втрат: потрібно зафіксувати точки відліку, стан справ, інакше ми не дізнаємось ані про втрати, ані про здобутки.

Конспект: Юлія Кабанець

 

 Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію.

                                                                                      Леся Українка

І. Одна з найдавніших у світі

    Дослідники довоодять, що чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклонницьких часів та значний слід у прамові — санскриті, джерела якого дійшли до нас iз давнини у 5 тисяч років. У сучасній українській мові 65% слів — із санскриту.

    Про багатотисячолітню давнину української мови говорить і усна народна творчість, створена досконалою українською мовою. Адже вчені довели, що деякі народні казки та пісні написані декілька тисяч років тому.

    Першу письмову згадку про Україну науковці помітили у джерелі ХІІ ст.: у Київському літописі за Іпатіївським списком від 1187 р. йдеться: «…І плакали усі переяславці… За ним же Україна багато потужила». У згадці йдеться про глибокий траур народу через загибель переяславського князя Володимира Глібовича у битві з половцями.

    У Руському літописі ХІІ ст. згадуються назви: Україна, Вкраїна, Вкраїниця, а люди — україняни.

    Відомий канадський історик українського походження, професор Гарвардського університету Орест Субтельний довів, що українській мові не менше 5 тисяч років.

    Найдавніші зразки української мови, що збереглися, сягають середини ХVІ ст. до н. е. (Голунський напис на кам’яному стовпі знайдено біля с. Медвин Богуславського району Київської обл.). Польський дослідник Михайло Красуський у 1880 р. у книжці «Древность малороссийского языка» дійшов такого висновку: «Займаючись тривалий час порівнянням орійських мов, я дійшов переконання, що малоросійська мова не тільки старіша від усіх слов’янських, а й санскритської, грецької, латинської та інших орійських». А у 1574 р. польський історик Ян Красінський у книжці «Польща» писав: «Хто опанує українську мову, той здобуде ключ до швидкого вивчення усіх інших слов’янських мов, бо українській мові властиві найтиповіші риси слов’янської лінгвістики». Вчений Василь Кобилюх довів, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше.

    Українську мову називали у різні часи по-різному: руська мова, руська бесіда, русинська, проста мова, південоруська, карпаторуська, козача, кубанська, народна, простонародна; малоросійське наріччя, малоросійська, малоруська мова — таку принизливу назву українська мова отримала у складі Російської імперії; Росіяни говорили «черкаська мова» або «білоруська», поляки — «русинська мова», турки — «сарматська мова» або «роксоланська».

ІІ.  Вплив мови на здоров’я

    У людини в горлі є маленька вигнута, як ніби підкова, кісточка — під’язикова. Для чого вона?

    Ще давнi китайці стверджували, що до неї iнформацiйно пiд’єднанi всі м’язові системи організму. Так, саме під’язикова кістка відчуває всі вібрації планети. Отже, вібрує під’язикова кісточка вiдповiдно до коду вібраційної територiї проживання людини зі специфічним складом та товщиною кори планети в цьому місці, та через ці специфiчнi особливості цей диво-орган нашого тіла грає найактивнішу, а точніше, головну роль у мовному процесі. Якщо ж  невідповідною до території проживання мовою порушувати природний процес передавання iнформацiї вiд цієї кісточки до м’язів, то людина так і підхоплює болячку. Адже, як казали ще давньокитай­ськi цiлителi, язик  — це друге серце, а мова є рухом душі. І рухливість язика, і його фізичний та фізіологічний стани, і його форма дають нам ідеальну інформацію про вигляд та стан здоров’я серця. Тож, щоб запобiгти більшості хронічних хвороб, спiввiбруйте з рідною землею: живете в Україні — говоріть щирою українською, живете у Франції — то щирою французькою, в Польщі — польською, в Китаї — китайською тощо.

    Луцький медик Олександр Харченко робить свої дослідження, випробовуючи дію мови на стан пацієнта читанням певного тексту. При тому — правильного тексту рідною мовою. Наприклад, діабетикам пан Олександр радить послухати свою мову через диктофон i виміряти рівень цукру в крові. Потім уголос і правильно мовно почитати твори Лесі Українки, Івана Котляревського чи Івана Франка й знову виміряти рівень цукру в крові. Медик радить користуватися рецептом від науки сенсфізіологіки: говоріть українською в Україні, німецькою — у Німеччині тощо, говоріть діалектом свого краю — й вилікуєтеся: хто від раку, хто від діабету, хто від серцевих проблем, хто від гіпертонії тощо.

    Вчені довели, що по плачу або звуках, які дитина видає після народження, можна визначити, до якої нації належить немовля. Є вчені, які доводять: якщо дитина до 7 років не говорить рідною мовою, то у неї починаються психічні розлади. Не раз можна спостерігати: якщо людина, яка виросла на чужій землі, почує рідну мову чи пісню, то з нею починають відбуватися якісь неймовірні речі (радість, сльози, зміна емоцій). Адже рідна мова відповідає генетичному коду людини.

ІІІ. Багатство української мови

    Українська мова — одна з найбагатших мов світу. Окремі слова мають десятки синонімів, найрізноманітніші пестливі форми… Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів:  обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид. Але абсолютний рекордсмен — слово «бити». Згідно з Коротким словником синонімів української мови, їх аж 45: парити, шпарити, періщити, сікти, хльостати, чесати, клепати, батожити, бичувати, кропити, шмагати, шкварити, бухати, товкти, підсип, гатити, гамселити, голомшити, гріти, дубасити, духопелити, жарити, пригощати, тощо.

    Словники української мови говорять про 134-170 тис. слів. Та деякі дослідники, зокрема Василь Кобилюх, розповідають, що картотека нашої мови в Інституті української мови налічує понад 2 млн. слів!

    Найбільше слів було вилучено у 30-х роках ХХ ст., віднісши їх до числа архаїзмів, русизмів, полонізмів, діалектизмів тощо.

ЦІКАВІ ФАКТИ

* Українська входить до трійки найкрасивіших мов у світі. На мовному конкурсі в Італії її визнали другою за мелодійністю мовою світу (після італійської). На мовному конкурсі, який пройшов у Парижі у 1934 році, українську мову визнано третьою найбільш красивою мовою в світі (після французької та перської) за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія й будова речення.

* Українська мова є однією з найпоширеніших мов у світі, і за кількістю носіїв займає 26-те місце у світі.

* Офіційно вважається, що після видання «Енеїди» Івана Котляревського українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського по праву вважають основоположником нової української мови.

* Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера «п». Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є «ф». В українській мові слова, які починаються з цієї літери, в більшості випадків, запозичені з інших мов.

* У 448 р. н.е. візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли (на території сучасної України), того самого Аттіли, який розгромив Римську імперію, записав слова «мед» і «страва».

* У 1918—1920 роках українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.

* Однією з офіційних мов Великого князівства Литовського була руська мова.

* За межами Європи українська мова має напівофіційний статус у США (округ Кук штату Іллінойс). Відомо, що округ Кук у штаті Іллінойс — це 16-й з найбільших у світі урядів місцевого самоврядування. В цьому окрузі проживає близько 5,5 мільйона населення, до складу округу входить місто Чикаго разом iз передмістями. Українська мова була обрана як одна з найбільш вживаних мов у цьому районі.

Упровадження мовного менеджменту. Практична робота

Лайфхаки, які РЕАЛЬНО працюють

Моїм учням, яким потрібно «перемогти» список літератури на літо, декілька лайфхаків

- не читайте, якщо цього вкрай робити не хочете!

- дуже важко обрати цілий день для читання, якщо ви цього раніше не робили;

- оберіть дворежимний підхід до читання: розподіліть свій час, значну частину якого присвятіть читанню, решту ж часу займайтеся іншими справами;

- використайте «метод ланцюга»: кожного дня, коли читаєте, робіть жирний червоний хрест на календарі, не зупиняйтеся, за кілька днів у вас в календарі вималюється ланцюг, який із кожним днем ставатиме дедалі довшим;

- створюйте ритуали (це класно):
🧩оберіть найкраще місце (на ваш погляд) для читання;
🧩встановіть для себе правила: як довго будете працювати ( можете їх записати або озвучити комусь);
🧩ваш ритуал повинен забезпечувати належну підтримку мозку, щоб він був здатен напружено працювати (тут вашим примхам немає меж, а саме: 🥐🥤️, тільки не );
🧩обов’язково діліться тим, що прочитали: наживо з друзями, батьками, братами і сестрами або з віртуальними особами 📩;

(Ці поради я взяла із книги Кела Ньюпорта «Не турбувати! Як сфокусуватися в інформаційному шумі»)

Успішні люди читають завжди! Моїм успішним учням

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ОБОВ’ЯЗКОВОГО ЧИТАННЯ

10 КЛАС

Іван НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ «Кайдашева сім’я»

Панас МИРНИЙ (П.Рудченко) «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» І, ІV частини

Іван КАРПЕНКО-КАРИЙ (І. Тобілевич)   «Мартин Боруля», 

Іван ФРАНКО «Сойчине крило», «Украдене щастя».
Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ «Intermezzo», «Тіні забутих предків»
Василь СТЕФАНИК «Камінний хрест»
Михайло Коцюбинський «Intermezzo», «Тіні забутих предків»
Ольга КОБИЛЯНСЬКА «Valse melancolique»

Леся УКРАЇНКА «Лісова пісня»

ВІТАЮ ВАС, ДРУЗІ!

Сьогодні останні уроки української мови та літератури  в 9 класі. Зазвичай ми з вами спілкувалися на живо, але не сьогодні. Ви вже зрозуміли, що такого навчання, яке було до карантину, не буде. Це добре чи погано? Я, вважаю, добре! Бо не уроками єдиними має жити вчитель/вчителька й учень/учениця.

МІЙ ФІДБЕК

 Наші з вами 5 років спілкування дозволили мені побачити таке:

-         ви старанні, я бачила ваше бажання знати предмети;

-         ви  вмієте переживати і бути небайдужими;

-         ви хотіли бути самостійними, але вам не завжди це вдавалося;

-         ви не завжди зі всім погоджувалися, але про це  не  говорили вголос;

-     ви впиралися, бо не хотіли застосовуати інформаційно-комунікаційні технології навчання на уроках української мови та літератури (нащо мені ці хмари, блоги, постери, падлети, я не на уроках інформатики), але я вас змушувала;

-         ви навчилися висловлювати свої думки;

-         ви вмієте співпрацювати (групова робота – це ваше);

-    ви досягли успіху, але подякуйте  і своїм батькам та класному керівнику, бо вони доклали чимало зусиль.

ХОЧУ, ЩОБИ ЗРОЗУМІЛИ:

ви можете не знати лінійну й структурну схеми складного речення з різними видами зв’язку; м’яку, тверду й мішану групи іменників; ямбів і хореїв, метонімій та асиндетонів…, але вміти ГРАМОТНО писати, АРГУМЕНТОВАНО доводити свою думку, КРИТИЧНО осмислювати прочитане – це те, без чого ви не станете успішними людьми.

Я дякую вам за роботу, емоції, моє бажання завжди йти до вас на уроки, дивуватися й розвиватися!

Окрема подяка тим, хто …

Аню,  НЕПОХИТНИЙ солдате на теренах української мови та літератури! Ти вмієш і знаєш! Ти було рятівником для багатьох. Дякую!!!

Яна НАВЧИЛАСЯ висловлювати свої думки як усно, так і письмово. Я знала, що це станеться!!

Насте, твої терплячість і бажання довести собі, що це ти можеш, мають РЕЗУЛЬТАТ. Молодець!

Марійко, ти творча натура, ЕМОЦІЇ переповнюють тебе, твої твори чудові!

Катю, більше впевненості в собі, ти все ЗМОЖЕШ (я знаю), хоч і багато досягла. Зустрінемось?)

Аріно, ти НЕПЕРЕВЕРШЕНА!) Тебе треба полюбити, щоби навчати!)

Віка відкрилася з того моменту, коли розповідала нам про зовсім дорослу книжку, я запам’ятала це. ЧИТАЙ, Віко!

Аліно, ти все приглядалася, може, до мене, може, до інших, а ось ці місяці дистанційного навчання показали тебе іншою: ГЛИБОКОЮ, вмотивованою. Дякую!

Денисе, який ти молодець! Продовжуй! Ти став ВІДКРИТТЯМ цього класу!

Іване, Іваночку, я бачила твої СТАРАННЯ і обов’язково їх оціню!

Максимові теж треба стати більш упевненим у собі, я думаю, що у ліцеї тобі допоможуть. Твоя ВИВАЖЕНІСТЬ була доречною у багатьох випадках!

Владе, ти можеш, ти довів це, коли показав прекрасний результат на обласній олімпіаді з німецької мови. Візьми ШТУРМОМ українську мову! Я теж люблю Кідрука)

Таню, ти ВІДПОВІДАЛЬНА! Будь упевненішою, тобі все вдається.

Людо, я завжди тримала твою відповідь на кінець уроку, ти класно РОЗСТАВЛЯЛА крапи над «і»!

Віолетто, ти НЕПЕРЕДБАЧУВАНА! То видаєш на гора такі! речі, то відповідаєш: «я не знаю».