Літературні напрями кінця 17 - 19
ст.
Класицизм (взірцевий)(к. 17 – п. 18 ст)
Визначальні риси класицизму:
-
раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування
особистих почуттів);
- наслідування зразків античного мистецтва;
- нормативність, встановлення вічних та
непорушних правил і законів (для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії,
часу й місця);
- обов'язкове дотримання канонічних правил
написання творів (різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе
дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);
- встановлення ієрархії жанрів, серед яких
найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія,
епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема,
комедія, байка, епіграма).
Просвітницький реалізм (к. 17-поч.18 ст.)
-
відтворення світу й соціальних явищ у їх етнографічно-побутовій окресленості;
-
розкриття середовища як сукупності побутових і матеріальних обставин, які
допомагають зрозуміти логіку вчинків людини;
-
ідея природної рівності людей незалежно від їхнього стану;
Сентименталізм (почуття, чуттєвість) (др. пол. 18 поч. 19 ст)
Визначальні риси сентименталізму:
- відтворення почуттів і пристрастей людини як
основний предмет зображення;
-
позитивні герої — представники середніх і нижчих верств суспільства;
-
підвищена емоційність зображення подій та характерів, їх нетиповість
Романтизм (20-60 рр 19 ст)
Визначальні риси романтизму:
- культ почуттів;
- захоплення фольклором, інтенсивне використання
фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів;
- інтерес до фантастики, екзотичних картин
природи тощо.
Реалізм (істотний,
дійсний) (40-60 рр 19 ст.)
Визначальні риси реалізму:
- правдиве, конкретно-історичне, всебічне
зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості
деталей;
- принцип
точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності,
як сама художність;
- характер
і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами
повсякденного життя;
- перевага епічних, прозових жанрів у літературі,
послаблення ліричного струменя мистецтва;
-критика
моральних вад суспільства
