Мої цінності та ідеали

Скільки живе людина, стільки шукає ідеали. Чи то так закладено природою, чи суспільні відносини вимагають цього?

Кожна епоха мала свої ідеали, митці створювали ідеальні образи, уявляли, бачили, малювали. Люди мріяли і про ідеальне суспільство, але ні ідеально ладу, ні ідеальної епохи людство ще не бачило. Тому, вважаю, що варто говорити про загальнолюдські цінності, християнські ідеали.

Ми прийшли у світ, щоб служити добру. Книгу свого життя пишемо самі, і треба намагатися, творити її так, щоб за деякі сторінки не було соромно, щоб у майбутньому передати владу над часом іншому поколінню. І що б не трапилося, не забувати, що у ньому той наймудріший, хто найбільше любить життя.

Щоразу, коли мова заходить про ідеал, в уяві постає Ісус Христос. Розумію, що ніхто ніколи не дотягнеться до нього, але ми, педагоги, носимо звання вчителя, яке носив він на Землі.  Нам віддають батьки найдорожче – своїх дітей, а ми маємо їх навчати. Я про це пам’ятаю, коли заходжу у класну кімнату на урок, сідаю за робочий стіл, і прошу Бога, щоб дав мені простоту і глибину, звільнив від дріб’язкових матеріальних клопотів; щоб рука була легкою, а голос – ніжним.

Навчати дітей – це радість, робити свою справу із задоволенням – велика радість. Радість ділитися своїми знаннями, отримувати нові, торкатися дитячої душі, намагатися не образити, допомогти реалізувати себе у житті.

Можливо, сучасний світ і не завжди визначає добро, людяність, любов категоріями, які є важливими, але я завжди прагну наполегливо вчити  і вчитися робити добро і любити життя.