Не випадковою є
назва балади «Тополя», адже тополя - це символ дерева життя, символ добра і
правди.
Символіка
самотності розкривається через сприйняття тополі мандрівниками степу - чумаком
і чабаном, через їхні роздуми про дере- во-сироту. Важливим символом тут є і
образ чабана як посередника між природою та людьми.
Дівчина в баладі перетворюється на тополю,
що є можливим за народним повір'ям про переселення людської душі в рослину.
Гнучка та висока тополя символізує красу дівочої вірності, ідею безсмертного
кохання...
Наявність у
«Тополі» явища паралелізму
- спів солов'я на калиновому кущі і спів закоханих
душ - посилює поетичне визначення психологічного стану дівчини і козака. За традиційними
уявленнями, птахи на калині є ще й символами родинного життя, кохання. А калина
- то обрядовий символ, що несе в собі сліди міфологічного світобачення:
дівочість, краса й кохання, сподівання на одруження...
Зілля - це
символ смерті і відродження, магічного впливу на почуття, вчинки людини, її
долю, надійного оберегу від нечисті.
Наближенню до
народно-стильової манери ворожіння сприяє і традиційне використання
символічної троїчності. Ворожка дала дівчині «дива», яке вперше слід випити до
співу півнів. Спів півня тут - це спів пташки, якої боїться нечисть. Удруге
треба випити зілля, «як стане місяць серед неба», і при цьому не хреститися,
«бо все піде в воду», втретє ж треба пригубити за умови, коли милий не з'явиться.
Якщо і втретє нічого не станеться, то тоді вже сподівання на щасливий кінець
будуть марними...
Природно, що
дівчині треба вмитися з криниці, бо остання символізує святість, чистоту й
розлуку, а ще вода має здатність творити добро. Міфологічна символіка води
(роса і сльози) також тісно пов'язана з обрядовістю і несе в собі мотив
очищення.
Таким чином,
реально-життєві та фантастично-фольклорні елементи в баладі Т. Шевченка тісно
переплетені, поетика твору побудована на порівняннях і символах, у яких
сконцентровано авторський задум.
В. Кравченко
Немає коментарів:
Дописати коментар